|
Етнополітична карта світу 21 століття Жук П., Мазур Н., Соломонюк Р., Турчак Р. |
|
|
Вступ Методичний коментар Предметний коментар Карти Скачати Контакти |
"Історія свідчить, що найоптимальніші умови для повної реалізації народу - його розвиток у незалежній національній державі. Саме створення та зміцнення національних держав є однією з основних тенденцій ХХ століття, яка має всі підстави зберегтися у ХХІ столітті. Етнополітична карта ХХІ століття... Залишиться вона незмінною, чи етнокультурні, геополітичні, демографічні тенденції вщент зруйнують кордони багатьох держав? Детальний аналіз сучасної політичної ситуації та історичних закономірностей формування з етносів національних держав дозволяє відповісти на це запитання. Виявляється недалеке майбутнє готує нам немало несподіванок і сюрпризів. Ця книга спонукає до мислення. Декому можливо думки висловлені у книзі можуть здатися кумедними і навіть смішними. Проте, згадаємо історію. Ще на початку ХХ століття висловлювання про те, що через вісімнадцять років розпадеться Австро-Угорська імперія, а через тридцять років Велика Британія перестане бути наймогутнішою державою світу, здавалися б щонайменше кумедними. Авторський колектив не претендує на абсолютну точність і незаперечність своїх тверджень. Чи станеться так, как передбачається на сторінках цієї книги? Чи справдяться ці прогнози? Вже початок ХХІ століття дасть перші відповіді на чергові виклики історії. Ми з радістю приймемо всі відгуки і пропозиції". З повагою колектив інформаційно-аналітичного центру "Поступ" І принесуть до нього славу й честь народів(Об. 21:26)ВступНа порозі нового тисячоліття, оцінюючи й узагальнюючи минуле, виявляючи основні етнокультурні, геополітичні, демографічні тенденції, доводиться простежувати численні зміни на політичній карті світу. Так, політична карта світу кінця ХХ століття зовсім відрізняється від політичної карти початку століття. З іншого боку, якщо б на початок ХХ століття людство мало достатньо обґрунтовані варіанти геополітичних прогнозів на майбутнє, які тоді можна було зробити, виходячи з основних тенденцій світового розвитку та закономірностей і особливостей історичного розвитку країн і народів, можливо, вдалося б уникнути багатьох темних сторінок світової історії століття, що минає. Тому виникає настійна потреба оцінити варіанти змін на політичній карті світу хоча б у не надто далекому майбутньому. Звичайно, жоден із таких прогнозів не може претендувати на точність і абсолютність. Проте детальний аналіз історичних закономірностей, сучасної політичної ситуації в світі, глобальних проблем, особливостей діяльності народів дозволяє спрогнозувати достатньо ймовірний у загальних рисах варіант політичної карти світу на середину ХХІ століття.Що ж дасть наявність такої карти? Передусім, з'явиться можливість випрацювання довготермінової стратегії зовнішньої політики на основі об'єктивних геополітичних змін, які прогнозуються. Аналіз нашого варіанта стане поштовхом до розгляду й інших варіантів, що вкрай необхідно для зовнішньополітичної стратегії будь-якої держави. Звичайно, найбільше ми сподіваємося на використання наших результатів у створенні зовнішньополітичної стратегії України та інших держав Центральної Європи, які, на нашу думку, мають близькі геополітичні інтереси. Інший наслідок, на який ми розраховуємо, пов'язаний з утвердженням народів як основних суб'єктів політичного життя світу, а культур народів - як найбільших геополітичних вартостей. Тому мета міжнародної спільноти - створення умов, за яких народи могли б якнайповніше реалізувати свій потенціал, якнайбільше збагатити людство своєю культурною неповторністю. Історія переконливо показує, що найліпші умови для цього - автономний політичний розвиток кожного з народів у незалежних національних державах. Саме тенденція до створення та зміцнення національних держав є однією з основних тенденцій XX століття, яка має всі перспективи продовження в XXI столітті. Прогнозна карта, яка враховує цю тенденцію, очевидно, суттєво сприятиме їй. Згадаймо, з якою вдячністю сприйняли борці за державність України видану ще до 1991 року карту світу, на якій республіки СРСР, Чехословаччини та Югославії показано незалежними державами. Як бачимо, історія вже майже повністю підтвердила цей прогноз. Отже, загалом ми сподіваємося, що ця карта зможе зробити хоча б скромний внесок у становлення гармонійної геополітичної структури світу, що сприятиме розвиткові всіх народів і переважної більшості людей. Оцінюючи величезне значення громадської думки в демократичних (і навіть хоча б частково демократичних) суспільствах, ми адресуємо цю карту широкій громадськості. Сподіваємося, що інформація, яку дає ця карта, та роздуми, до яких вона буде спонукати, сприятимуть ліпшому розумінню геополітичних процесів XXI століття широкими колами громадськості і формуванню під їх впливом такої зовнішньої політики, яка була б співзвучна з цими процесами й сприяла б їх протіканню в оптимальних для людства умовах. Передбачаємо численні протести та навіть звинувачення нас у сприянні дестабілізації ситуації в світі через недодержання нами принципу непорушності кордонів. Ми вважаємо, що такі звинувачення є безпідставними. Адже принцип непорушності кордонів аж ніяк не гарантує стабільності. Набагато продуктивнішою гарантією стабільності є саме відповідність державних кордонів історичним правам та інтересам народів. Процеси у світі відбуваються незалежно від бажання навіть найвпливовіших політичних лідерів. Тому, прогнозуючи зміни на політичній карті, ми намагаємося відобразити об'єктивні процеси, а не законсервувати існуючу ситуацію. Крім того, на пропонованій нами карті відображено не кордони держав, а межі етнодержавних утворень. Ці утворення не обов'язково мають бути повністю незалежними державами, а просто достатньо самостійними автономіями. Та й поняття незалежності держав на середину XXI століття, очевидно, суттєво відрізнятиметься від того, що є тепер. Саме тому називаємо пропоновану нами карту не політичною, а етнополітичною. Проте, етнодержавні утворення, які ми відображаємо, повинні мати повне внутрішнє самоврядування та можливість широких зв'язків із зовнішнім світом, тому їх де-факто можна вважати незалежними державами. Декому зміни можуть здатися надто радикальними. Проте хіба не здалися б ще радикальнішими зміни, які призвели до формування сучасної карти світу, людям початку ХХ століття? Інші можуть, навпаки, звинуватити нас в надмірному консерватизмі, зокрема стосовно політичної карти Європи. Але ж у цій частині світу етноконсолідаційні процеси вже здебільшого завершилися, а перехід до активної інтеграції ніяк не заперечує існування стійких національних держав, особливо, коли функції держави дедалі більше зміщуються в бік захисту культурної ідентичності народів. Ми передбачаємо й цілковите заперечення нашого підходу і запропонованого нами варіанта прогнозу, зокрема з боку тих, кого не влаштовують взяті за основу припущення та тенденції. Ми з радістю сприймемо науково обґрунтовані зауваження та пропозиції, які сподіваємося врахувати в наступних уточнених варіантах карти. Проте рішуче заперечуємо всякі спроби тиску з політичних міркувань. Кожен аналітичний центр має право на прогноз і публікацію його результатів. Ми лише скористалися цим правом. Карту супроводжують методичний коментар, в якому викладено методичні основи здійсненого прогнозу, та предметний коментар, що містить обґрунтування конкретних прогнозних рішень. В предметному коментарі прогнозовані нові етнодержавні утворення при першому згадуванні виділено жирним курсивом (Шотландія, Лапландія, Чорногорія, Ашанті, Джагга). Перше згадування сучасних країн позначається звичайним жирним шрифтом (Велика Британія, Чехія, Туніс) в заголовку чи в тексті Аналітичний центр "Поступ", створений на основі Центру з інформаційних проблем територій НАН України та Факультету міжнародних відносин Львівського національного університету ім. І. Франка. Петро Жук - керівник робіт, автор методики, загальне редагування, автор низки прогнозних пропозицій і варіантів для різних регіонів, обґрунтування рішень щодо Африки; Назар Мазур - обґрунтування рішень щодо Європи (крім Німеччини та Північної Європи), Російської Федерації, Африки, Філіппін, Індонезії, Північної та Центральної Америки, Океанії; Роман Соломонюк - обґрунтування рішень щодо Німеччини, Північної Європи, Передньої, Південної та Південно-Східної Азії, Близького Сходу, Китаю, Південної Америки; Роман Турчак - обґрунтування рішень щодо Малої Азії та Сибіру. |
| Всі права на книгу належать авторському колективу. Використання матеріалів тільки з посиланням на сайт. Передрук та будь-яке інше відтворення тільки з дозволу авторів "Етнополітична карта світу 21 століття" 2000-2026 © |
|