| Етнополітична карта світу 21 століття Жук П., Мазур Н., Соломонюк Р., Турчак Р. |
|
|
Вступ Методичний коментар Предметний коментар Карти Скачати Контакти |
Методичнi основи прогнозних рiшеньПозаяк основою для створення етнополiтичної карти свiту є конкретнi прогнознi рiшення, необхiдно визначитися з певним загальним алгоритмом прийняття таких рiшень. Щодо кожної конкретної територiї (такими територiями будемо брати сучаснi держави) цi рiшення повиннi дати вiдповiдi на запитання:
Оскільки процеси розвитку етносiв, що є основною пiдставою для прогнозування, в рiзних регiонах вiдбуваються по-рiзному, видiлимо три типи територiй, для яких характернi рiзнi прогнознi тенденцiї. Тип 1. Територiї, де проживають давно (переважно в середнi вiки) сформованi етноси на своїх iсторичних територiях. Цi етноси мають мову, вираженi особливостi культури та ментальностi. Географiчно це: вся Європа (включно з європейською частиною Росiї); Азiя без Пiвденного Сибiру (за винятком Бурятiї, Туви та Хакасiї), Далекого Сходу, Дагестану, Фiлiпiн i схiдної частини Iндонезiї; Африканський Рiг, Пiвденно-Африканська Республiка та Мадагаскар. Тип 2. Територiї, в основному населенi малочисельними етносами переважно на своїх iсторичних землях чи етносами, що перебувають у стадiї формування з родоплемiнних утворень. Географiчно це: бiльша частина Африки (крiм пiвночi, крайнього пiвдня та Рогу), Дагестан, Фiлiпiни, схiдна частина Iндонезiї, Hова Гвiнея, Океанiя. Тип 3. Колонiзованi територiї, на яких корiнне населення переважно асимiльовано, витiснено чи знищено. Географiчно це: Америка, Пiвденний Сибiр (за винятком Бурятiї, Туви й Хакасiї), Далекий Схiд, Пiвнiчна (арабська) Африка, Австралiя i Hова Зеландiя. Тип 1. А. Розпад штучних полiетнiчних утворень - для теперiшнiх країн, на територiї яких є корiннi народи, що не мають власної держави, виявляють (чи виявляли в XX столiттi) прагнення до незалежностi чи автономiї, є достатньо чисельними чи територiально виокремленими для формування повноцiнної держави. Етнодержавнi межi формуються на пiдставi адмiнiстративного поділу теперiшнiх етнiчних територiй. З територiй цих одиниць у виняткових випадках виключаються штучно приєднанi територiї iнших тепер недержавних народiв чи штучно приєднанi територiї домiнуючої нацiї, якщо цi територiї для неї iсторичнi й на тепер вона там становить однозначну бiльшiсть. Додатково може бути включено етнiчнi територiї, що є iсторичними, прилягають до основних видiлених i мають достатньо активнi iсторичнi мiста, тiсно пов'язанi з цими територiями, чи такi великi мiста є в основнiй видiленiй територiї. Б. Приєднання iсторичних частин країн, що були штучно видiленi з етнiчних територiй пiд час здобуття незалежностi країни, i в яких тепер ведеться активна боротьба за приєднання до своїх нацiональних держав. Межi формуються аналогiчно до А. В. Приєднання iсторичних етнiчних територiй, що входять до складу iмперiй, котрі розпадаються, чи iнших країн з активними джерелами нестабiльностi за вiдсутності колективних регiональних гарантiй непорушностi кордонiв чи за умови активної боротьби корiнних меншин проти дискримiнацiї. Крiм того (за винятком територiй з дуже потужними етнiчними центрами), приєднуванi територiї мають бути територiально сумiжними з основними державами. Межi формуються аналогiчно до А, проте приєднуються лише тi частини територiї (за адмiнiстративними границями), де існує вiдповiдна етнiчна бiльшiсть, яка в XX столiттi активно виявляла прагнення до возз'єднання. Якщо частина етнiчних територiй вже державного етносу належить iншiй нацiональнiй державi, яка є достатньо стабiльною, здатна забезпечити нормальнi умови розвитку етнiчних меншин i тiсний зв'язок їх з нацiональною державою свого етносу, а також має сильну регiональну систему непорушностi кордонiв, то змiна етнополiтичних меж не передбачається. Тип 2. A. Межi етнополiтичних утворень залишаються незмiнними у випадках, коли вони переважно збiгаються з етнiчними межами чи з великими природними роздiлювачами (море, великi рiки й озера, хребти), причому останнє - за умови достатньої етнiчної спорiдненостi вiддiленої частини етносу з оточенням для можливого влиття в єдину нацiю чи за наявностi достатньо великих i активних центрiв для формування окремої нацiї. Б. В єдине утворення може об'єднуватися група етнiчно спорiднених етносiв, що iсторично не мали власних держав i не мають достатнiх умов для формування повноцiнних незалежних держав (малочисельнiсть, некомпактнiсть, етнокультурна неконсолiдованiсть, повна економiчна залежнiсть вiд сусiдiв, вiдсутнiсть деяких з основних соцiальних верств), територiї яких тiсно пов'язанi географiчно, iсторично, економiчно i мiж якими нема стiйких iсторичних антагонiзмiв. Зокрема, некомпактнiстю може бути розсiянiсть i неприв'язанiсть до певної територiї. В новоутворюванiй державi має бути єдиний великий культурний i економiчний центр тяжiння. Етнополiтичнi межi формуються на пiдставi адмiнiстративних меж (якщо вони переважно збiгаються з етнiчними), географiчних лiнiй роздiлу, iсторичних меж (кордонiв колишнiх держав, якщо вони в основному збiгаються з етнiчними), економiчно-культурно-комунiкацiйних меж зон тяжiння. В. Достатньо сформованi етноси, якi можуть створити повноцiнну державу, видiляються в окремi утворення, якщо існує хоча б одне активне джерело етнiчної сепарацiї в теперiшнiй державi. В окремi утворення видiляються етноси, якi в минулому вже мали власнi держави чи якi мають достатню соцiальну структуру, однозначно мовно й культурно iдентифiкуються, мають економiчнi та комунiкацiйнi умови, достатнi для функцiонування держави. Межi цих утворень формуються як і у варіанті Б, але з бiльшим акцентуванням етнiчних та iсторичних меж. До цих утворень в окремих випадках можуть приєднуватися малочисельнi спорiдненi неантагонiстичнi етноси, що є недостатньо сформованими чи не мають можливостей сформувати окремi етнодержавнi структури. Г. Існуючі держави розпадаються, якщо вони не можуть бути консолiдованi в єдину державу вiдповiдно до Б i якщо в них є достатньо активнi центри сепарацiї чи потенцiйнi економiчнi або географiчнi сепарацiйнi пiдстави (природнi багатства, роздiленiсть), чи великi етногенетичнi, культурнi або iсторичнi вiдмiнностi. Розпадаються також теперiшнi держави, з яких видiляються новi держави вiдповiдно до В. Розпадаються й держави з кордонами, що дуже не вiдповiдають етнiчним межам, і в яких є джерела напруженостi чи етнiчнi антагонiзми хоча б середнього рівня. Об'єднуватися можуть етнiчно однаковi частини рiзних держав, що розпадаються (чи етнiчна частина держави, що розпадається, приєднується до рiвноетнiчного державного утворення), якщо в цьому етносi є активний консолiдацiйний рух або мiж частинами немає значних природних меж та приблизно рiвноцiнних культурно-економiчних центрiв, або такi центри взаємно доповнюють одне одного. Етнополiтичнi межi пiд час роздiлення-об'єднання формуються аналогiчно до Б. Тип 3. A. Hа окремi етнодержавнi утворення розпадаються великi держави, на територiї яких існують хоча б кiлька великих культурно-економiчно-комунiкацiйних центрiв тяжiння чи окремi частини яких суттєво вiдрiзняються колонiзацiйно-етнiчно чи культурно-iсторично. Вiдповiднi частини стають новими етнодержавними утвореннями. Їхні межi формуються на пiдставi етнiчних та адмiнiстративних меж, меж територiй корiнних етносiв, зон тяжiння, природних географiчних роздiлювачiв, iсторичних меж. Вiдповiдно до цього можуть об'єднуватися й адмiнiстративнi одиницi. Процеси формування нових етнодержавних утворень супроводжуються процесами формування нових етносiв (чи протоетносiв) у цих утвореннях. У формуваннi нових етносiв на колонiзованих територiях найбiльше значення має етнiчний склад колонiзуючого населення, культурнi особливостi корiнного населення та новi культурнi особливості соцiуму, консолiдованого спiльною територiєю, економiчними й iсторичними чинниками. Важливим стимулом для консолiдацiї населення певної територiї та створення на нiй окремого етнополiтичного утворення можуть стати спiльнi соцiально-економiчнi iнтереси, що суперечать iнтересам бiльшостi населення теперiшньої країни. Проте необхiдною умовою цього має бути існування хоча б мiнiмальних етнокультурних пiдстав для вiдокремлення. Б. Середнi держави можуть розпадатися, якщо немає активного процесу їх консолiдацiї в єдину нацiю та за наявностi умов, аналогiчних до А. Можлива також сепарацiя територiй з переважно корiнними етносами, якщо вони достатньо чисельнi й мають iсторично державнi прецеденти. Досить ймовірними можуть бути процеси успадкування новими етносами культурно-історичних надбань корінних народів. Це, з одного боку, призводить до зміцнення таких держав, а з іншого — до можливого відокремлення територій з іншою історично-культурною основою. В. Невеликі держави є достатньо стійкими стосовно етнотериторіальних змін. Ці зміни можливі лише за наявності глибоких етнічних суперечностей, що періодично переходять у відкриті конфлікти. Об'єднання невеликих держав малоймовірне, позаяк за час їх існування сформувалися власні владні еліти, яким зовсім невигідне таке об'єднання. Крім того, дедалі більше виділяються історично-культурні особливості населення цих країн, внаслідок чого виникають і зміцнюються нові етноси. Інтеграційні процеси активно проявляються в економічній сфері та у формуванні регіональних політичних союзів, що не зачіпає етнокультурної сфери й не веде до суттєвого обмеження суверенітету у внутрішніх проблемах. Вказані закономірності не є абсолютними, тому в кожному конкретному випадку враховуватимемо й інші чинники, що можуть повпливати на етнополітичні процеси. Міграції, що можуть впливати на етнічну ситуацію (класифікуємо за причинами): а) перенаселення і брак ресурсів; б) наявність малозаселених територій з великими ресурсами; в) традиційні міграції Старий Світ >>> Новий Світ; г) репатріація; д) соціально-економічні міграції. Вважатимемо достатньо ймовірними міграції, зумовлені поєднанням хоча б двох з указаних причин. Під час розгляду міграцій у зв'язку з перенаселенням розглядається прогнозований стан. Географічна конкретизація цих типів міграцій: а) джерела: Західна і Південна Європа (передусім Італія, Велика Британія, Німеччина, Бенілюкс), Японія, Центральний Китай, Ява, Бенгалія, долина Ґанґу, Філіппіни; крім того, джерелами можуть стати неперенаселені території, в яких прогнозується інтенсивний ріст населення: Середня Азія, Центральна Європа; б) кінцеві території: Сибір, Австралія, Канада, Південна Америка, Аляска, Гренландія, Антарктида; в) Європа > Америка, Австралія; Азійське тихоокеанське узбережжя > Америка; г) кінцеві території: Ізраїль для євреїв; Сибір для тюрків; д) Африка, Азія > Європа, Америка; проте для такої міграції прогнозуються великі обмеження, крім того, населення, що мігрує, не має повної соціальної структури, воно схильне до асиміляції і в кінцевих точках переважно втрачає основи етнічної ідентичності. Періодичні піднесення-спади визначаються індивідуально для кожної країни чи регіону. Відповідно до них визначає ймовірності розширення чи зменшення територій держав, консолідаційних процесів чи розпаду за час від початку до середини століття. За цими ймовірностями (називатимемо їх історичними ймовірностями) оцінюється правдоподібність виникнення нових етнополітичних утворень і змін меж між ними. Вплив теперішньої політичної, економічної та соціальної ситуації та її прогнозованих змін, а також об'єктивних інтересів населення територій і різних його соціальних верств на прогнозні рішення переважно виявляється в тому, що з різних можливих варіантів вибираються ті, які є найреальнішими, виходячи з вказаних чинників. |
| Всі права на книгу належать авторському колективу. Використання матеріалів тільки з посиланням на сайт. Передрук та будь-яке інше відтворення тільки з дозволу авторів "Етнополітична карта світу 21 століття" 2000-2026 © |
|